.jpeg)
.jpeg)
БЕЗКОШТОВНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ (очні/онлайн), ПСИХОЛОГІЧНА ПІДТРИМКА ТА ДОПОМОГА
з 9.00 до 16.00 (крім вихідних).
Контактний номер - 0682315243
ГРУПОВІ ЗУСТРІЧІ З ПСИХОЛОГОМ ДЛЯ ДІТЕЙ, ПІДЛІТКІВ ТА ЇХ БАТЬКІВ!
Для тих, хто бажає!
ПРОПОНУЄМО:
• опанувати різноманітні вправи і техніки, що допоможуть керувати своїми емоціями, тілом, диханням у стресових ситуаціях;
• освоїти оздоровчі арт-техніки.
ЗАПРОШУЄМО на
"ТЕМАТИЧНІ РЕСУРСНІ ЗУСТРІЧІ"
ЩОСЕРЕДИ з 13.00 до 15.00
Теми зустрічей будуть оголошуватися щопонеділка.
Формування групи за попереднім записом
068 2315 243
Медіатори шкільної служби порозуміння Рівненського ліцею №17 Божок Ангеліна та Павленко Каріна провели тренінгові зустрічі для учнів 5-х класів «Причини та наслідки конфліктів», «Профілактика булінгу».
Прохоренко Н. О., психолог заклааду
Корисні посилання щодо допомоги у разі кібербулінгу
1. Національна «гаряча лінія» для дітей та молоді за номерами: 0 800 500 225 або 116 111.
2. Поліція (кіберполіція) за номером 102 (повідомити про кібербулінг).
3. Чат-бот Stop Sexting (якщо шантажують в Інтернеті і вимагають контент сексуального характеру).
4. Youtube.com/Stop Sexting Ukraine.
5. Інтернет-платформа «Бийся як дівчина»(https://www.instagram.com/flg_ua/).
6. База даних жіночих організацій (http://portal.uwf.org.ua/).
7. Організація ЮрФем (доступна та якісна правова допомога в Україні) (http://jurfem.com.ua/en/home-page-2/).
8. Організація Teenergizer – консультації за принципом «рівний-рівному» або з психологом безкоштовно і конфіденційно (https://teenergizer.org/consultations).
9. Урядова консультаційна лінія з питань безпеки дітей в Інтернеті: 15 45 (далі обрати «3»).
Куди можна звертатися за допомогою тим ,хто перебуває за кордоном
1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного,
анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румуні, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.
2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua; телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine
3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка
Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка
Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.)
Куди потрібно звертатися за допомогою тим,
хто перебуває за кордоном
1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного,
анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румуні, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.
2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua; телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine
3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка
Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка
Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.)
Куди потрібно звертатися за допомогою тим,
Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівств
Куди потрібно звертатися за допомогою тим,
хто перебуває за кордоном
1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного,
анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румуні, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.
2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua; телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine
3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка
Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка
Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.)
Куди потрібно звертатися за допомогою тим,
хто перебуває за кордоном
1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного,
анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румуні, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.
2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua; телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine
3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка
Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка
Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.)
Куди потрібно звертатися за допомогою тим,
хто перебуває за кордоном
1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного,
анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румуні, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.
2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua; телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine
3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка
Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка
Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.)
Куди потрібно звертатися за допомогою тим,
хто перебуває за кордоном
1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного,
анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румуні, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.
2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua; телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine
3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка
Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка
Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.)
Куди потрібно звертатися за допомогою тим,
хто перебуває за кордоном
1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного,
анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румуні, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.
2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua; телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine
3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка
Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка
Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.)
Куди потрібно звертатися за допомогою тим,
хто перебуває за кордоном
1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного,
анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румуні, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.
2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua; телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine
3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка
Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка
Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.)
Куди потрібно звертатися за допомогою тим,
хто перебуває за кордоном
1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного,
анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румуні, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.
2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua; телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine
3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка
Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка
Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.)
Куди потрібно звертатися за допомогою тим,
хто перебуває за кордоном
1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного,
анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румуні, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.
2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua; телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine
3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка
Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка
Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.)
Куди потрібно звертатися за допомогою тим,
хто перебуває за кордоном
1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного,
анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румуні, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.
2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua; телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine
3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка
Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка
Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.)
Куди потрібно звертатися за допомогою тим,
хто перебуває за кордоном
1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного,
анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румуні, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.
2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua; телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine
3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка
Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка
Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.)
Куди потрібно звертатися за допомогою тим,
хто перебуває за кордоном
1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного,
анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румуні, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.
2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua; телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine
3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка
Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка
Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.)
Куди потрібно звертатися за допомогою тим,
хто перебуває за кордоном
1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного,
анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румуні, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.
2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua; телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine
3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка
Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка
Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.)
Куди потрібно звертатися за допомогою тим,
хто перебуває за кордоном
1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного,
анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румуні, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.
2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua; телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine
3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка
Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка
Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.)
Куди потрібно звертатися за допомогою тим,
хто перебуває за кордоном
1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного,
анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румуні, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.
2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua; телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine
3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка
Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка
Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.)
Куди потрібно звертатися за допомогою тим,
хто перебуває за кордоном
1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного,
анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румуні, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.
2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua; телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine
3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка
Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка
Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.)
Куди потрібно звертатися за допомогою тим,
хто перебуває за кордоном
1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного,
анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румуні, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.
2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua; телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine
3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка
Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка
Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.)
Куди потрібно звертатися за допомогою тим,
хто перебуває за кордоном
1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного,
анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румуні, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.
2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua; телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine
3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка
Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка
Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.)
Куди потрібно звертатися за допомогою тим,
хто перебуває за кордоном
1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного,
анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румуні, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.
2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua; телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine
3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка
Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка
Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.)
Куди потрібно звертатися за допомогою тим,
хто перебуває за кордоном
1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного,
анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румуні, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.
2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua; телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine
3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка
Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка
Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.)
Куди потрібно звертатися за допомогою тим,
хто перебуває за кордоном
1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного,
анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румуні, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.
2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua; телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine
3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка
Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка
Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.)
Куди потрібно звертатися за допомогою тим,
хто перебуває за кордоном
1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного,
анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румуні, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.
2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua; телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine
3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка
Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка
Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.)
Куди потрібно звертатися за допомогою тим,
хто перебуває за кордоном
1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного,
анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румуні, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.
2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua; телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine
3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка
Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка
Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.)
Куди потрібно звертатися за допомогою тим,
хто перебуває за кордоном
1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного,
анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румуні, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.
2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua; телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine
3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка
Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка
Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.)
Куди потрібно звертатися за допомогою тим,
хто перебуває за кордоном
1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного,
анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румуні, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.
2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua; телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine
3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка
Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка
Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.)
Куди потрібно звертатися за допомогою тим,
хто перебуває за кордоном
1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного,
анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румуні, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.
2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua; телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine
3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка
Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка
Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.)
Куди потрібно звертатися за допомогою тим,
хто перебуває за кордоном
1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного,
анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румуні, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.
2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua; телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine
3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка
Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка
Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.)
Куди потрібно звертатися за допомогою тим,
хто перебуває за кордоном
1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного,
анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румуні, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.
2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua; телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine
3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка
Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка
Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.)
Куди потрібно звертатися за допомогою тим,
хто перебуває за кордоном
1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного,
анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румуні, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.
2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua; телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine
3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка
Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка
Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.)
Куди потрібно звертатися за допомогою тим,
хто перебуває за кордоном
1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного,
анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румуні, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.
2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua; телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine
3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка
Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка
Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.)
Корисні посилання щодо допомоги у разі кібербулінгу
Куди потрібно звертатися за допомогою тим,
хто перебуває за кордоном
1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного,
анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румуні, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.
2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua; телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine
3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка
Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка
Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.)
1. Національна «гаряча лінія» для дітей та молоді за номерами: 0 800 500 225 або 116 111.
2. Поліція (кіберполіція) за номером 102 (повідомити про кібербулінг).
3. Чат-бот Stop Sexting (якщо шантажують в Інтернеті і вимагають контент сексуального характеру).
4. Youtube.com/Stop Sexting Ukraine.
5. Інтернет-платформа «Бийся як дівчина»(https://www.instagram.com/flg_ua/).
6. База даних жіночих організацій (http://portal.uwf.org.ua/).
7. Організація ЮрФем (доступна та якісна правова допомога в Україні) (http://jurfem.com.ua/en/home-page-2/).
8. Організація Teenergizer – консультації за принципом «рівний-рівному» або з психологом безкоштовно і конфіденційно (https://teenergizer.org/consultations).
9. Урядова консультаційна лінія з питань безпеки дітей в Інтернеті: 15 45 (далі обрати «3»).
Куди потрібно звертатися за допомогою тим,
хто перебуває за кордоном
1. Дитяча гаряча лінія 116 111 (безкоштовно зі стаціонарного та мобільного,
анонімно, консультації українською мовою). Лінія працює в країнах: Естонія, Данія, Кіпр, Азербайджан, Іспанія, Словаччина, Словенія, Сербія, Румуні, Португалія, Польща, Молдова, Мальта, Литва, Латвія, Угорщина, Фінляндія, Чехія, Болгарія, Хорватія, Албанія.
2. Національна гаряча лінія для дітей та молоді, яка працює в Україні, через соціальні мережі (конфіденційно, цілодобово). Інстаграм: childhotline_ua; телеграм: CHL116111; фейсбук: @childhotline.ukraine
3. Поліція, за єдиним номером служби екстреної допомоги: 112 (для країн Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка
Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка
Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.)
*Як допомогти дітям переживати тривожність та невизначеність?*
У дітей дуже пластична психіка, що дає їм можливість пристосовуватися до довкілля набагато легше та швидше за дорослих. Так, у них часто виникають стани тривожності та невизначеності. Проте якщо дитина зростає в доброзичливій та люблячій сім’ї, вона здатна самостійно пережити ці стани – несвідомо, за допомогою малюнка, ліплення, танцю, співу, гри та навіть бігу чи стрибання.
Звісно, увага дорослих до потреб дитини надзвичайно важлива. Адже саме вони допомагають дитині формувати та вирощувати емоційний інтелект, який дуже знадобиться їй із роками. Ми можемо аналізувати стан та емоції дитини та називати їй словами те, що вона відчуває в моменті. Це навчить її бути уважною до себе й розуміти власні емоції та потреби.
А ще дітям потрібен відпочинок. Можливо, це щось крамольне, проте, якщо дитина перевантажена, у неї виникає почуття тривожності, яке згодом може переростати в стрес чи невроз. Дайте їй можливість відпочити – узяти додатковий вихідний, пропустити перший урок, щоби виспатися, не зробити сьогодні домашнє завдання, якщо бачите, що в неї немає сил.
З підлітками з одного боку, простіше, бо з ними вже можна говорити про емоції практично на рівних, а з іншого – ще складніше. У них гормональні перепади, перші “дорослі” проблеми й переконання, що ніхто ніколи до них не стикався з такими проблемами. Батьки теж уже починають підвищувати свої вимоги, хоча підлітки так само як і молодші школярі, потребують уваги, турботи та додаткового відпочинку.
_За матеріалами зі статті психологині Олени Здрілько_
Нагадуємо ! на каналі «Школа_інфо» ви знайдете онлайн-уроки для дітей, поради по навчанню та актуальні освітні новини: https://invite.viber.com/?g2=AQBjZB2haEHZ1Ev4vVzEJJpIZ92MYFAEIiNPKZNsDh21%2Fm1GuaYRviZ1Fz58iUOQ
Соціальне самоізолювання: норма чи психічний розлад?
На фоні тривожних подій чи пережитих стресових ситуацій у людини може виникати бажання самоізолюватися від суспільства, усамітнитися, уникати живого спілкування з людьми.
Стрес — це захисна реакція нашого організму на зовнішні подразники. Кожна людина індивідуальна, і стрес переживає кожен по-різному. Соціальне ізолювання може свідчити про емоційне виснаження, у відповідь на певну стресову подію.
Під час довгого перебування в емоційній напрузі наш організм потребує «підзарядки» (відновлення), і для деяких людей це може бути обмеженням спілкування на деякий час.
У сучасних реаліях будь-яка наша реакція на стрес є нормою, оскільки усі ми зараз переживаємо ненормальні події.
Що робити?
Намагайтеся за можливості більше знаходитися на свіжому повітрі; нормалізувати свій сон та розпорядок дня;
робити те, що приносить задоволення;
вживати корисну та багату на вітаміни їжу.
Проте, якщо такий стан (відсутність бажання спілкуватися з людьми) продовжується від тижня і більше, то краще звернутися до спеціаліста по допомогу.
Нагадуємо, наші психологи чи психотерапевти завжди готові вам допомогти. Опишіть коротко вашу ситуацію на tellme.com.ua, і наші спеціалісти зв’яжуться з вами. Це анонімно та безкоштовно.
Галина Волошина, психологиня
Як підтримати та заспокоїти дітей під час воєнних дій
Усі ми перебуваємо в абсолютно нових умовах життя, природно, відчуваємо страх та паніку, особливо діти, дехто почувається розгубленим. Зараз надзвичайно важливо підтримувати одне одного, вміти заспокоїти людей, які знаходяться поруч, насамперед дітей. Служба освітнього омбудсмена зібрала поради психологів щодо того, як дитина реагує на кризову ситуацію залежно від віку, як надати їй психологічну підтримку під час війни та кілька корисних ресурсів, куди можна звернутися за психологічною допомогою.
Як діти різного віку реагують на стрес та сприймають кризову ситуацію
Діти 0-3 років: у цьому віці діти відчувають дратівливість, плачуть, можуть проявляти надокучливу або агресивну поведінку та боятися незрозумілих звуків, криків, різких рухів і потребують фізичної близькості батьків. Тому їм насамперед потрібно забезпечити присутність батьків та їхній тактильний контакт.
Діти 4–6 років: часто відчувають безпорадність та безсилля, страх розлуки, у своїх іграх можуть відбивати аспекти ситуації, відмовлятися визнавати ситуацію та заглиблюватися в себе й не бажати спілкуватися з однолітками та дорослими. Вони потребують насамперед безпеки, тому батькам слід заспокоїти дитину, що і вона, і самі батьки в безпеці.
Діти 7–10 років: можуть відчувати провину, неспроможність, злість, фантазії, у яких дитина бачить себе «рятувальником», «зацикленість» на подробицях події. Дитина боїться втратити звичне та боїться смерті, досить добре розуміє загрозу, може переживати страх і думає про майбутнє. Тому батькам потрібно обговорювати з дитиною події та переживання і забезпечити їй безпеку та звичний спосіб життя (ігри, спілкування з друзями тощо).
Діти 11–13 років: відчувають дратівливість, страх, депресію, можуть поводитися агресивно та не приймати правила. Вони бояться втратити життя, близьких, будинок, звичний спосіб життя. У цьому віці діти розуміють, що відбувається, прогнозують майбутнє, але мінімальний власний досвід викликає тривожність. Батькам можна відкрито говорити про свої переживання, страхи та допомагати дітям відтворювати соціальні зв’язки.
Діти 14–18 років: проявляють небезпечну поведінку, можливі спроби самогубства, реакції, що нагадують реакції дорослих. Бояться втратити себе, своє місце, життя, близьких. Можуть радикально сприймати ситуацію, адже підліток тільки стає на ноги, а звичний світ зруйнувався. У цьому віці дорослим важливо не заохочувати підлітка брати на себе роль дорослого. З підлітком слід ділитися досвідом, розмовляти, допомагати знизити емоційне напруження, дати можливість бути природним зі своїми переживаннями.
Психологи звертають увагу, що практично у всіх дітей, особливо молодших, зараз спостерігається певний регрес – діти капризують, не виконують домовленості, втрачають деякі навички. Це абсолютно нормально, й у цій ситуації батькам не треба лякатися такої поведінки дітей. Перш за все дорослим потрібно забезпечити «завдання виживання» – заспокоїти дитину тощо. При нормалізації умов можна буде працювати над відновленням, а дещо повернеться саме собою.
Поради для батьків
Зберігати спокій необхідно, адже поруч з нами є ті, хто залежить від нас, дорослих і свідомих! Це наші діти!..
Є речі, на які ми можемо вплинути і цим вже покращимо ситуацію.
1. Будьте чесними із дітьми. За вікном війна і вони це чують з джерел, які слухаєте Ви. Їм не менш страшно. Проте Ви здатні дати відчуття безпеки. Скажіть їм правду!
2. Розкажіть, що, можливо, доведеться ховатися, щоб бути в безпеці, але Ви будете поруч і обов‘язково про них потурбуєтеся.
3. Якщо доведеться евакуйовуватися - дозвольте дітям взяти іграшку або іншу річ, яка зможе дати їй відчуття безпеки.
4. Зберіть валізку з необхідними речами. Не проігноруйте можливості покласти у валізку те, що є для Вас особисто цінним в емоційному плані.
5. Читайте новини лише з достовірних джерел та офіційних каналів.
6. Проговоріть з дітьми план ваших дій у випадку, якщо доведеться ховатися або евакуюватися.
7. Пояснюйте, чому Ви чините саме так, чому саме так правильно… Не залишайте дитині поля для фантазії.
8. Розкажіть дітям, що нас усіх захищає армія а їх, дітей, захищаєте ще й Ви!
Зберігайте спокій!
Батьки - це єдине джерело безпеки для своїх дітей. Це той єдиний фундамент, якому можуть довіряти діти.
Ви - скеля стабільності у їх очах.
Бережіть себе!
За матеріалами психолога АнниРоманик
Поради для батьків: Що сказати дітям
- Обійми, тримай за руку.
- Сказати - зараз ситуація дуже важка. Сталося те, чого ми боялися. І нам важливо бути дуже зібраними і допомагати один одному. Ми разом. Зараз армія робить все можливе, щоб вберегти нас.
- Ми можемо чути страшні звуки, люди навколо нас можуть боятися. Можливо, нам знадобиться переїхати в безпечніше місце. «Які іграшки ви б хотіли взяти з собою».
- Пам'ятайте, що дуже важливо робити те, що я кажу прямо зараз.
Мені найбільше страшно. Але я впевнений, що у нас все вийде. І наша армія нас зараз захищає.
- Якщо є можливість, запропонуйте рух, потяги, дихання - ніби ви дмете на квітку.
- Дивись іграшку.
- Телефон на зарядці і дозвольте мені грати в тетріс.
- Дивитися фільм, з дітьми:дуже міцно обіймати.
- Якщо дитина трясеться (або ви бачите страх)
o можна попросити дитину, щоб дуже сильно стиснула вашу руку, щосили;
o нехай вас обійме, наче хоче проковтнути;
o сісти один за одним, спина до живота і повзати на попах великою гусеницею по підлозі;
o кричати;
o робити вдих і змахувати руками, трусячи пальцями;
o важливо давати по ковтку води;
o грати в комп'ютерні ігри;
o чудово, якщо вдасться розсмішити.
- Якщо дитина маленька:
o тримайте животик до живота, як кенгуру і намагайтеся простукувати долонею спинку - 1 удар у секунду;
o покачати, почати співати разом;
o пропонуйте вибір із 2 дій - ти хочеш пити чай, чи воду;
o дивитись мультфільм чи грати;
o Якщо відчуваєте, що холодні руки і трусить – розтирати руки, пити солодкий чай, розмовляти.
Впораємося!
За матеріалами психолога Світлани Ройз
Поради для дорослих:
1.В стресовий момент - увага на ноги. Подивитися, на них, особливо, коли не відчуваються ноги. Стояти стабільно, не дати землі «піти з-під ніг». Міцні і впевнені стопи на землі. Топати, стрибати, давати дітям бігати скільки можна.
2.Спиною спертись на стіну, стілець. Відчути опору.
3.Знайти погляд іншого поруч. Знайти, на чому сфокусувати погляд.
4.Стискати, терти долоні.
5.Обійняти себе, похлопати по плечам. Пояснити дитині про янгола-охоронця, який так тебе обіймає (хто вірить - пояснити собі)
6.Точка між мізинцем і безіменним - пом‘яти
7.Простукати грудну клітину 1 удар на секунду (нормалізація серцебиття). Не частіше! Дитині можна простукати колінки або плечі. Проговорювати «я справляюсь, ми справляємось! Ми молодці»
8.Потягуватись! Розтягувати м‘язи. В стресі м‘язи спазмуються. Мінімально - тягніть шию, пальці рук.
9.Активно розминайте обличчя, кривляйтесь, дуркуйте як можете.
10.Видихати довше, ніж вдихати. «задувати свічку», співати.
11.Не рухаючи головою, поводити очима до крайніх точок - вверх, вниз, право, ліво. Затримати.
12.Обіймати дітей і всіх-всіх.
13.Пити воду, хоч по-трошки.
14.Нагадувати собі і дітям ходити в туалет.
15.Плакати, якщо плачеться, так виходить кортизол.
16. Ти - океан. Океан сили, спокою. За тобою - рід, земля, хлопці на передовій і наші діти. турбуйся про себе, так ти підтримаєш і себе, і інших дихай. Ми в силі.
За матеріалами психолога Світлани Ройз
Коротка пам’ятка для вчителів, які працюють із дітьми під час війни. 9 правил
ПОРАДИ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ
1. Турбуємось про себе і намагаємось не починати роботу без ресурсу. Якщо нам не вистачить сил витримати погляд дитини, наповнений болем, її запитання, реакцію – це посилить її стан занепокоєння та безпорадності.
2. Наше завдання – створити безпечний простір, у якому б дитина відчула близькість – “я з тобою”. Ідеться про простір із чітко структурованими правилами та межами контакту.
3. Якщо ви не маєте досвіду роботи з емоційним реагуванням на почуття та емоції, починати роботу можна буде лише у співпраці з психологом. Цю роботу можна буде проводити лише після фази стабілізації – зміцнення та відчуття безпеки.
4. Не можна використовувати в іграх чи під час занять метафори, образи літаків тощо. Це може травмувати дітей, які були під обстрілами. У роботі спираємося на метафори та образи дому, землі, веселки, води.
Навіть образ неба зараз не даватиме дітям стійкості – для багатьох це джерело небезпеки. Будь ласка, зважайте на це, плануючи свої зустрічі з учнями.
5. Якщо в роботі плануєте створювати щось із частин, наприклад кубиків, пам’ятайте: якщо деталі руйнуватимуться, це може нагадувати дітям зруйнований будинок. Діти самі можуть обрати таку гру – тоді для них це буде помічне. До того ж будьте уважні до звуків, що використовуються в супроводі.
6. Не пропонуйте дітям жодних образів воєнної техніки. Приймається лише той варіант, коли вони самі хочуть намалювати, виліпити чи обговорити це. Натомість працюйте над образами сили та стійкості й частіше просіть дитину намалювати, зобразити те, що є її силою.
7. Пам’ятайте, що ми проводимо зустрічі для того, щоби дати дітям стабільність у теперішній реальності, відволікати їх і розважати цікавими фактами, захопливими розповідями. Війну, танки, вибухи вони бачать у новинах. Вони чують про це від батьків, рідних і близьких.
Уявіть, що ви працюєте з дитиною з Харкова, яка сидить у бомбосховищі. Усі розмови про війну для неї зараз – додаткове травмування. Будь ласка, зважайте на це.
8. Для дитини, яка пережила втрату, втратила близьких або будинок, абсолютно неприпустимі слова на кшталт “час лікує”, “у всьому є й хороший бік”, “подивися, який тут є хороший варіант для тебе”. Ці слова некоректні та неетичні.
Дітям важливо почути: “Те, що ти пережив – жахлива трагедія, це жахливо й так шкода, що тобі довелося через це пройти. Я захоплююсь твоїми мужністю та силою. Попри таке горе, ти справляєшся, як справжній герой. Я дуже хочу тебе обійняти та захистити”.
9. Якщо дитина починає говорити, що б вона не говорила, ми її слухаємо й не перебиваємо! Киваємо, підтримуємо й наприкінці робимо акцент на тому, що навіть слухати – це дуже важко. Далі можна сказати: “Але я бачу, який ти сильний і як ти справляєшся”. Проте не давайте порад, поки вас не попросили про це.
Підготовка тексту до публікації – Марія Марковська
Лист Міністерства освіти і науки України від 10 лютого 2021 року № 1/9-60 «Щодо профорієнтації здобувачів освіти».
Просимо ознайомитись із зазначеними матеріалами за посиланням wym-1614172183989
"#Stop_sexтинг: освітні відеоролики для батьків про оголені селфі: Чи варто непокоїтись?" на YouTube
wym-1612776805538
"#Stop_sexтинг: освітні відеоролики для батьків про оголені селфі: Як говорити з дитиною?" на YouTube
wym-1612776774636
Що варто знати батькам?
wym-1612776722619
9 лютого 2021 року у світі відзначається День безпечного Інтернету (Safer Internet Day) під гаслом «Разом для найкращого Інтернету». У цей день усі учасники освітнього процесу об’єднуються заради підвищення освіченості з питань безпеки онлайн та участі в заходах.
Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області долучається до світової спільноти й організовує впродовж 9-16 лютого Тиждень безпечного Інтернету. Запрошуємо всіх учасників освітнього процесу – учнів, батьків, учителів та керівників освітніх закладів – дізнатися про правильні способи захисту нашого приватного життя, коли перебуваємо онлайн!
На вас очікують цікаві мініівенти з найкращими спікерами. Також кожен матиме можливість заздалегідь поставити запитання, на які обов’язково отримає відповідь!
Приєднуйтеся до онлайн-вікторини для дорослих та підлітків, масштабного флешмобу та анонімного опитування.
І це ще не все!
Для зручнішої реалізації та участі в заході створено тематичний сайт за покликанням:https://sites.google.com/view/ippobuksid2021. Тут ви можете ознайомитися з детальною програмою подій Тижня безпечного Інтернету та приєднатися до участі в них, знайти цілу низку навчально-методичних ресурсів, які можна використовувати для освітньої діяльності та проведення власних івентів у вашому закладі освіти.
«Цифровий стиль життя призвів до того, що тепер легко можна переміщувати інформацію з одного пристрою на інший і переносити з собою.»
Білл Ґейтс, засновник компанії "Майкрософт"
інформацію про покоління Z детальніше можна переглянути за посиланням wym-1608536444712
ДИТЯЧІ СТРАХИ І ПАНДЕМІЯ
Як дотримуватися психологічної гігієни у спілкуванні щодо пандемії з дітьми 5-10 років, щоб зберегти їхнє психічне здоров’я
Трохи про прогнози.
В час «суцільної інформатизації» неможливо «відгородити» дітей від негативних новин. Діти чують багато різних версій про те, що зараз відбувається у нас і в усьому світі. Вони реагують на цю інформацію, навіть якщо зовні це ніяк не проявляється. Їхня психіка «заражена» тривогою. І якщо з цим нічого не робити, то через деякий час ця тривога вона почне проявлятися у різних формах: розлад сну, харчування, виникнення незвичайних страхів, патологічна прив’язаність до батьків, погіршення поведінки тощо.
Як це пояснюють фахівці
У віці 5-10 років у дітей з’являється страх втрати батьків, страх війни, нападів, катастроф, пошкоджень, заражень тощо. Усе е – це прояв страху смерті, страху «не бути». Особливих підстав для хвилювання не повинно бути. Наявність таких страхів вважається показником «нормального» розвитку дітей.
Заважати дитині і оточуючим ці страхи починають тоді, коли з ними не так обходяться: «підгодовують» панікою, різною, частіше за все, суперечливою інформацією, запереченням реального стану або намаганням створити ілюзію благополуччя.
Дорослим зараз нелегко, ми знаходимося в стані, коли необхідно дуже швидко адаптуватися до нових умов. Але важливо пам’ятати, що дітям в цих умовах життя необхідно опиратися на авторитетну і сильну фігуру батьків, які допоможуть їм впоратися з тривогою.
Що робити дорослим?
Визнати свій страх (навіть якщо ви не боїтеся зараження, вас можуть налякати зміни в суспільстві).
Приймати, а не заперечувати страх дитини: «ти боїшся/тобі страшно», «боятися – це нормально», «страх допомагає бути обережним» тощо.
Говорити, що згуртованість допоможе впоратися з будь-якими труднощами.
Не робити тему пандемії головною і основною, про яку постійно говорить уся сім’я.
Зменшити інформаційне занурення дитини у новини (у присутності дитини не варто переглядати новини на всіх каналах, зачитувати кожен пост зі стрічки, емоційно обговорювати вжиті заходи в державі).
Збільшити знання про вірус і про запобіжні заходи. Вже є ілюстрована інформація для дітей, якою варто користуватися:
youtu.be&v=h6Pk5TFoB8I&fbclid=IwAR3RyZ0HWFOuGv3n_AdvqcIzIXsRDAQSczPe7GcllOYpyDcMaWKbdSwAJIk&app=desktop
Можна також показати мультфільм про імунітет з циклу «Корисні підказки»;
https://www.youtube.com/watch?v=X_t2fGl-7qo
Якщо дитина перебуває поруч з дорослим, який дуже панікує, треба пояснити дитині, що є такий тип людей, які не можуть впоратися зі своїм страхом. І ці люди не погані і не хороші, вони обирають таку поведінку. А ви з дитиною будете «обирати життя»
Незважаючи на вік, нехай дитина багато грає. Грайте і ви з нею, якщо у вас є таке бажання. У грі дитяча психіка краще і швидше опрацьовує несвідомі страхи. До того ж гра – це завжди і розвиток, і профілактика, і терапія, і адаптація. Деякі ігри наведені нижче.
Разом з дитиною (бажано, на ніч) придумуйте різні історії, казки, де в кінці перемагає добро, розсудливість і здоров’я.
Бережіть здоров’я (фізичне і психічне) своє і своїх близьких!
Ігри з дітьми і для дітей
Сучасне покоління дітей не отримує необхідної кількості стимулів у різних каналах сприйняття. У них аж занадто «стимульований» візуальний канал, решті – бракує уваги. І різноманітні ігри – це своєрідна сенсорна інтеграція.
Тож, коли як не зараз, стимулювати різні канали сприйняття дітей.
Психолог С. Ройз підготувала добірку ігор на різні канали сприйняття. Пропонуємо вам деякі з них
Візуальний канал (НЕ гаджети):
Роздруківки розмальовок та книжки-розмальовки.
Малювання мандал.
Малювання удвох одночасно на одному аркуші.
Малювання долонями (ставити відбитки пальців і домальовувати деталі). Без догляду батьків не проводити.
«Відривні аплікації» – спочатку на дрібні шматочки руками рветься або кольоровий папір, або листки з журналів, потім з уривків робиться колаж.
Вербальний канал
Вчити кожен день одне нове слово іноземною мовою.
З букв одного слова складати інші слова (наприклад з букв слова трансформатор — можна придумати — торт, трон, рот, форма,смартфон тощо.)
«Телеграма» – на кожну букву загаданого слова придумати слово, так щоб вийшло речення (наприклад, СЛОН – суворий лікар обіймає нас)
Співати, промовляти скоромовки.
Тактильний
Лотки з піском або з крупами, в яких можна писати, малювати, ховати предмети (навіть дітям 8-9 років це подобається).
Ігри з водою: наприклад, запускати, кораблики по воді, переміщати їх диханням. Можна влаштувати перегони.
Дізнаватися предмети на дотик (цю гру люблять і більш «дорослі» діти). Можна пропонувати розрізняти продукти на смак, спеції і продукти – за ароматом.
Аудіальний
Закрити очі і розрізнити якомога більше звуків.
Написати букву р — в рядок від зовсім маленької до величезної. А в іншому рядку від величезної до маленької. Просити дитину, щоб вимовляла звук — підвищуючи гучність (чим менше буква, тим тихіше голос).
З закритими очима вгадувати, по якому предмету вдарили (ложкою, олівцем …).
Просторове сприйняття, концентрація уваги (ігри також стимулюють розвиток ділянок мозку, пов’язаних з математичними здібностями, критичним мисленням).
Магнітний конструктор, оригамі, джанга, пазли, доміно, шашки, шахи.
Настільний футбол.
Можна вчити дітей пришивати ґудзики, вишивати, в’язати, плести макраме.
Цікавим і доволі складним для дітей буде завдання переміщатися по кімнаті з закритими очима, орієнтуючись тільки на команди партнера по грі (можна говорити «направо, наліво, прямо», а можна мовчки, лише торкаючись до правого, лівого плеча, спини).
Ігри з диханням
Мильні бульбашки.
Аеробол – дуємо на обгортки від цукерок (або передаючи один одному, або «задуваємо» голи).
Намагатися підтримувати в повітрі легкий предмет, наприклад, пір’ячко.
Соціальні ігри
Рольові ігри з ляльками та іграшками, домашній театр.
Робити міні-спектаклі, записувати їх на камеру телефону.
Робити будиночок з подушок і пледів і «ходити в гості» один до одного.
«Зустрічати» друзів в Skype, Zoom (безкоштовний обліковий запис дозволяє проводити відеоконференції тривалістю до 40 хв), Viber тощо.
Рух:
Твістер.
Змагання у присіданні або віджиманні.
Битва повітряними кульками.
Танцюємо різні настрої. Якщо зовсім мало місця, можна ниткою викласти кордони «танцполу» і ввести додаткове правило – за них не виходити.
P.S. Слід пам’ятати, що дошкільнята прагнуть грати в «егоцентричні» гри (за власними правилами). Коли ж ми їм пропонуємо гру з установленими правилами, це готує їх до «дорослого життя» з дотриманням певних норм. Свого роду це профілактика «соціальної депривації».
Веселого дорослішання дітям,
терпіння, розуміння і сили батькам та здоров’я УСІМ НАМ!
За матеріалами дитячих психологів Т.Козман та С.Ройз
Протидія булінгу. Корисні посилання щодо теми антибулінгу.
Що робити, якщо ваша дитина – булер?
Один зі страшних снів батьків – отримати телефонного дзвінка, в якому повідомляється, що їх дитина побила когось чи образила. Найчастіше про це інформує класний керівник, соціальний педагог чи батьки ображеного учня. Складно правильно зреагувати на таке повідомлення. Важко зрозуміти, кому вірити та як себе поводити, коли запущено конфліктний сценарій у стосунках між дітьми.
Усім нам відома фраза про дві сторони однієї медалі, такий принцип працює і в цьому випадку. Але якщо ситуація стосується близьких, то сприймання фактів спотворюється. Часто виникає інстинктивне бажання захистити та виправдати свою дитину (або ж протилежна реакція – звинуватити свого, аби виправдатись перед чужими). Чекати ж від агресора чесної відповіді, що він цькував когось іншого, одразу не варто.
Сьогодні ініціатора агресивної поведінки, направленої проти іншого учня, часто називають булером (з англ. bully – хуліган), а цілеспрямоване гноблення когось з колективу – булінг.
Як зрозуміти, чи є ваша дитина булером
Булерами стають ті діти, які ростуть без заборон, не сприймають авторитет батьків. Але разом з тим їх головна проблема – бажання відчути підтримку та повагу дорослих. Якщо це прагнення не реалізоване, воно породжує агресію, яку треба на комусь зганяти.
Більшість булерів – це діти-нарциси, які не спроможні у момент агресії відчути емоції інших, але хочуть довести свою зверхність. Проаналізуйте поведінку дитини, аби виявити ознаки агресії. І запитайте у себе – чи достатньо приділяєте уваги синові, доньці?
Ознаки булера:
фізично та соціально більш енергійний за своїх однолітків;
не вміє сприймати відмову;
має середню чи високу самооцінку;
часто проявляє ознаки егоїзму чи нарцисизму;
ймовірно, став жертвою у минулому;
сприймається лідером у колі однолітків;
буває імпульсивним;
його легко вивести з себе;
не виявляє співчуття до інших;
має не надто високий емоційний інтелект;
полюбляє агресивні спортивні ігри.
Якщо подібні риси проявляються та паралельно надходять повідомлення, що у класі знущаються над кимось, є серйозний привід поговорити з вашою дитиною. Звісно, багато з цих характеристик показують типового лідера, але нездорове посилення тої чи іншої ознаки є тривожним сигналом.
Є проблема – є рішення
Якщо батьки визнають, що їх дитина є агресором, то це вже шлях до покращення ситуації. І перше, що вони мають зробити – не бути терпимими до проявів агресії. Разом з цим можна порекомендувати:
Відшукайте заняття, в якому дитина зможе виділитись. Часто агресивну поведінку провокує незнання способів, як ще можна заявити про себе. Варіанти пошуку талантів: відвідування гуртків, секцій, активна участь у житті класу.
Будьте послідовними у своїх діях та словах. Якщо ви передбачили певне покарання за провинність (наприклад, забрати на тиждень смартфон), то тримайтесь до останнього дня. Звісно, з боку дитини буде протест, але стійте на своєму, бо маєте розуміти, заради чого все це робиться.
Нейтралізуйте речі, які пов’язані з насиллям. Мова йде про відеоігри, фільми, музику, які провокують агресію в дитині.
Обговорюйте усі шкільні конфлікти. Часто це допомагає знайти причину такої поведінки, будьте максимально справедливими та розважливими.
Знайдіть альтернативу. Навчіть знаходити альтернативні шляхи виходу агресії без шкоди оточуючим. Розкажіть, що у випадку, коли підлітка провокують, важливо продемонструвати можливості уникати провокації.
Навчайте розуміти себе та інших. І тут важливо бути не голослівним, адже більшість звичок дітей породжуються в домашніх стінах. Якщо ви чи хтось з родини нетерпимо ставиться до вад іншого, мало шансів, що у сина чи дочки сформується власна протилежна думка з цього питання. Розкажіть, що всі ми різні та особливі.
Не треба очікувати швидких результатів. Дитина зможе змінитися, але це робота не одного дня. Не забувайте, підтримка у цей момент відіграє надзвичайно важливе значення.
МЕТОД «АКТИВНОГО СЛУХАННЯ»ЯК ОДИН З ЧУДОВИХ ПРИЙОМІВ НАЛАГОДИТИ КОНТАКТ ЗДИТИНОЮЗ книгиЮ.Б.Гіппенрейтер«Общатьсясребенком.Как?»Причини труднощів дитини часто бувають заховані в сфері її почуттів. Тоді практичними діями –показати, навчити, спрямувати –їй не допоможеш. У таких випадках краще всього дитинупослухати.Правда, трохи інакше, ніж ми звикли. Психологи знайшли і дуже докладно описали спосіб «активного слухання». Що ж це означає –активно слухати дитину? Активнослухатидитину–значить«повертати»їйврозмовіте,щовонавамповідала,прицьомупозначившиїїпочуття.У всіх випадках, коли дитина засмучена, ображена, зазнала невдачі, коли їй боляче, соромно, страшно, коли з нею обійшлися грубо або несправедливо і навіть коли вона дуже втомилася, перше, що потрібно зробити –це дати їй зрозуміти, що ви знаєте про її переживання (або стан), «чуєте» її.Для цього найкраще сказати, що саме, на вашу думку, відчуває зараздитина. Бажано назвати це її почуття або переживання.Для прикладу кілька ситуацій:1.Мамасидитьвпаркуналавці,донеїпідбігаєїїмалюквсльозах:«Вінзабравмоюмашинку!».СИН:Вінзабравмоюмашинку!МАМА:Тидужезасмученийірозсердженийнанього.2.Дочказбираєтьсягуляти;маманагадує,щотребаодягнутисятепліше,аледочкавередує:вонавідмовляєтьсянадягати«цюстрашнушапку».ДОЧКА:Небудуяноситицюстрашнушапку!МАМА:Тобівонадуженеподобається.Швидше за все такі відповіді здаютьсянезвичними і навіть неприродними. Набагато легше і звичніше було б сказати: –Ну нічого, пограється і віддасть... –Перестань вередувати, цілком пристойна шапка!Ці відповідімають один спільний недолік: залишають дитинунаодинцізїїпереживанням. Своєю порадою або критичним зауваженням батьки ніби повідомляють дитині, що її переживання неважливе, воно не приймається до уваги.Навпаки, відповіді за способом активного слухання показують, що батьки зрозуміли внутрішню ситуацію дитини, готові, почувши про неї більше,
прийняти її. Таке співчуттядорослих справляє на дитинуособливе враження (не менший, а часом набагато більший вплив воно робить і на самих батьків). Важливіправилабесідизаметодом«активногослухання»1.Якщо ви хочете послухати дитину, обов’язковоповернітьсядонеїобличчям. Дуже важливо також, щоб її і ваші очі знаходилися на одному рівні. Якщо дитина маленька, присядьте біля неї, візьміть її на руки або на коліна, можна злегка притягнути дитину до себе, підійти або присунути свій стілець до неї ближче. Уникайте спілкуватися з дитиною, перебуваючи в іншій кімнаті, повернувшись обличчям до плити,дивлячись телевізор, читаючи газету, сидячи, відкинувшись на спинку крісла або лежачи на дивані. Ваше положення по відношенню до неї і ваша поза –перші і найсильніші сигнали про те,наскільки ви готові її слухати і почути. Будьте дуже уважні до цих сигналів, які добре «читає» дитина будь-якого віку.2.Якщо ви розмовляєте з засмученою дитиною,неслідставитиїйзапитання. Бажано, щоб вашівідповідізвучаливстверджувальнійформі.наприклад:СИН(зпохмуримвиглядом):НебудубільшедружитизПетром.БАТЬКО:Тинаньогообразився.Можливінеправильнірепліки:–Ащосталося?Тищо,наньогообразився?Перша фраза більш вдала тому,що вона відразу показує, що батько налаштувався на «емоційну хвилю» сина, що він чує і приймає його сум, у другому ж випадку дитина може подумати, що батько зовсім не з нею, а як зовнішній учасник цікавиться тільки «фактами», випитує про них. Насправді цеможе бути зовсім не так, і батько, задаючи питання, може цілком співчувати синові, але справа в тому, що фраза, оформлена як питання, не відображає співчуття.Часто на запитання «Що трапилося?» засмучена дитина відповідає «Нічого!», А якщо ви скажете «Щось сталося ...», то дитині буває легше почати розповідати про те, що трапилося.3.Дуже важливо в бесіді«триматипаузу». Після кожної вашої репліки краще за все помовчати. Пам’ятайте, що цей час належить дитині. Пауза допомагає дитині розібратися в своєму переживанні і одночасно повніше відчути, що ви поруч. Дізнатися про те, що дитина ще не готова почути вашу репліку, можна по її зовнішньому вигляду. Якщо її очі дивляться не на вас, а в сторону, «всередину» або вдалину, то продовжуйте мовчати –в дитини відбувається зараз дуже важлива і потрібна внутрішня робота.
4.Увашій відповіді також іноді корисно повторити, що саме, як ви зрозуміли, сталося з дитиною, а потімпозначитиїїпочуття. Так, відповідь батька в попередньому прикладі могла би складатися з двох фраз.СИН (з похмурим виглядом): Не буду більше дружитиз Петром.БАТЬКО: Не хочеш з ним більше дружити. (Повторення почутого).СИН: Так, не хочу.БАТЬКО (після паузи): Ти на нього образився. (Позначення почуття).Іноді у батьків виникає побоювання, що дитина сприйме повторення її слів як передражнювання. Цього можна уникнути, якщо використовувати інші слова з тим же змістом. Практика показує, що якщо ви навіть і використовуєте ті ж фрази, але при цьому точно вгадуєте переживання дитини, вона, як правило, не помічає нічого незвичайного, і бесіда успішно триває.Звичайно, може статися, що у відповіді ви не зовсім точно вгадали, подію або почуття дитини. Не хвилюйтеся, в наступній фразі дитина вас поправить. Будьте уважні до її поправки і покажіть, що ви її прийняли.
Результати«активногослухання»:1.Зникає або принаймні послаблюєтьсянегативне переживання дитини. Тут позначається чудова закономірність: розділена радість подвоюється, розділене горе зменшується вдвічі.2.Дитина, переконавшись, що дорослий готовийїїслухати, починає розповідати про себе все більше: тема розповіді(скарги) змінюється, розвивається. Іноді в одній розмові несподівано розмотується цілий клубок проблем і прикрощів.3.Дитина сама просувається у вирішенні своєї проблеми.4.Батьки повідомляють, що діти самі досить швидко починають активно слухати їх.5.Батьки самі відчувають зміни в собі. Вони виявляють, щостаютьбільшчутливимидопотребіприкрощівдитини,легшеприймаютьїї«негативні»почуття.Батьки кажуть, що з часом вони починаютьзнаходитивсобібільшетерпіння,меншедратуватисянадитину,кращебачити,якічомуїйбуваєпогано.Виходить так, що «техніка» активного слухання виявляється засобом перетворення батьків. Ми думаємо, що «застосовуємо» її до дітей, а вона міняє нас самих. В цьому –її чудова прихована властивість.6.Насправді цей спосіб вести діалог можна застосовувати не тільки до дитини, але і до дорослих!
P.S.Багато батьків, які вперше спробували спокійно «озвучити» почуття дитини, розповідають про несподівані результати.Ось такий випадок розповів тато семирічного хлопчика.Вонизсиномпоспішалинаавтобус.Автобусбувостанній,інаньогоніякнеможнабулоспізнитися.Подорозіхлопчикпопросивкупитишоколадку,алетатовідмовився.Тодіображенийсинставсаботуватитатовийпоспіх:відставати,дивитисяпосторонах,зупинятисядляякихось«невідкладних»справ.Передтатомпоставвибір:спізнюватисянеможна,атягнутисинасиломіцьзарукуйомутежнехотілося.Ітутвінзгадавпрометод«активногослухання».«Денис,–звернувсявіндосина,–тизасмутивсячерезте,щоянекупивтобішоколадку,засмутивсяіобразивсянамене».Врезультатісталосяте,чоготатозовсімнеочікував:хлопчикмиролюбновклавсвоюрукувтатову,івонишвидкопопрямувалидоавтобуса.Не завжди, звичайно, конфлікт вирішується так швидко. Іноді дитина, відчуваючи готовність батька або матері її слухати і розуміти, охоче продовжує розповідати про те, що трапилося. Дорослому залишається тільки активно слухати її далі.Підготовила: Соціально-психологічні аспекти життя сучасної школи
Профілактика професійної стагнації педагогів
Стагнація – застій соціального і культурного зростання людини.
Професійна стагнація – застій професійного зростання, що характеризується стереотипністю і одноманітністю способів, які реалізовуються у професійній діяльності.
Причини професійної стагнації:
- Постійні перевантаження, емоційне напруження;
- Вплив соціального оточення на професійну діяльність;
- Бажання почуватися максимально комфортно в школі, адаптуватися до неї, залежність від адміністрації.
Складові професіоналізму:
- Любов до своєї справи;
- Компетентність і креативність;
- Відповідальність, послідовність, надійність;
- Рефлексія і рівень досягнень.
Фази професіоналізму:
- Екстенсивний розвиток професіоналізму: накопичення знань, формування умінь і навичок.
- Інтенсивний розвиток професіоналізму: вдосконалюються професійні прийоми.
- Стагнація професіоналізму.
- Деградація професіоналізму: розпад професіоналізму, рух назад.
Складові стагнації професіоналізму:
- Небажання працювати.
- Нехтування своїми обов’язками.
- Негативна самооцінка.
- Песимізм.
- Цинізм.
- Неможливість закінчити вчасно роботу.
- Відсутність задоволення від роботи.
- Відсутність нових ідей.
- Втома.
- Зниження ентузіазму.
- Формальне виконання обов’язків.
- Відчуття влади.
- Прагнення до самоти.
- Почуття провини.
Психологічні ресурси професіоналізму педагога:
- Здібності;
- Мотивація;
- Особливості темпераменту;
- Риси характеру;
- Розвиток вищих психічних функцій;
- Здатність до саморегуляції;
- Висока самооцінка;
- Високий рівень домагань;
- Вимогливість до себе і оточення.
Коли що-небудь засмучує і мучить тебе, подумай: як багато гіршого могло з тобою трапитись і трапляється з іншими людьми; згадай, як раніше відбувалися такі події й обставини, про які ти тепер згадуєш спокійно і зовсім байдуже; головне – подумай: те що засмучує і мучить тебе є тільки іспитом на якому ти можеш перевірити свою віру і зміцнити її.
Л.М.Толстой
Цікава психологія
Дитяча брехня
Мабуть, неможливо знайти жодної дорослої людини, яка, хоч зрідка, не вдавався б до обману. Це ж можна сказати і про дітей. Однак дитяча брехня може бути різною і дуже важливо щоб вона не переросла в звичку.
На жаль, рано чи пізно кожні батьки стикається з дитячою брехнею. Піймавши свою, здавалося б, саму щиру і чесну дитини на брехні, більшість дорослих просто впадають в ступор. Їх починають долати побоювання, що це може перетворитися на звичку або навіть стати небезпечним. Однак не варто відразу піддаватися паніці, згідно твердженням психологів, при правильному вихованні, подібні проблеми цілком можуть вирішитися найсприятливішим чином.
Приблизно до чотирьох років практично кожен малюк іноді прибріхує по дрібницях, оскільки в цьому віці він ще повністю не усвідомлює різницю між поганим і хорошим. Така поведінка вважається однією зі складових дитячого розвитку, своєрідним показником зростаючого інтелекту. Виверти і вигадки дитини, є тільки більш логічними і зрілими формами впливу на інших, вони замінюють, властиві немовляті, стилі емоційного тиску, такі як сльози, істерики або випрошування. За допомогою перших вигадок і фантазій крихітка намагається обійти заборони і обмеження дорослих. З віком у дітей стає все більше приводів для обману, а брехня все витонченіша. Що ж робити в таких ситуаціях батькам і як не дати своєму малюкові перетворитися на патологічного брехуна?
Для початку необхідно розібратися, чому діти брешуть і тільки потім починати які-небудь заходи. Брехня через страх У більшості випадків діти брешуть через острах бути покараними. Після скоєння якогось проступку перед малюком встає вибір — сказати правду і понести покарання за скоєне або збрехати і цим врятуватися. Природно він вибере друге. При цьому дитина в повній мірі може усвідомлювати, що брехня — це погано, але через страх, дане твердження для нього відступає на задній план. У подібних випадках до малюка необхідно донести думку, що покарання слідує саме за брехню.
Постарайтеся пояснити, чому брехати недобре і до яких наслідків це може привести, для наочності, можете розповісти йому якусь повчальну історію. І пам’ятайте, брехня дитини причиною якої є страх, свідчить про втрату взаєморозуміння і довіри між дітьми і батьками. Можливо, ваші вимоги до малюка занадто високі або ви його засуджуєте, коли йому, навпаки, дуже потрібна ваша підтримка, а може ваші покарання несумірні з його проступками.
Брехня для самоствердження
Мотивом для брехні може стати бажання дитини самоствердитися або підвищити свій статус серед оточуючих, щоб виглядати в їхніх очах привабливіше. Наприклад, діти можуть розповідати друзям, що у них вдома є величезний кіт, красивий велосипед, ультрастильна приставка і т.п. Подібний вид брехні говорить про те, що малюк не впевнений у собі, він відчуває душевний дискомфорт або недолік в якихось речах. Це виявляє приховані страхи дитини, його надії і, можливо, навіть мрії.
Якщо ваше чадо поводиться подібним чином, не лайте його і вже тим більше не смійтеся над ним, подібна поведінка не принесе жодних результатів. Просто постарайтеся з’ясувати, що турбує малюка і як ви можете йому допомогти.
Брехня-провокація
>В деяких випадках дитяча брехня може носити провокаційний характер. Дитина обманює батьків, щоб привернути до себе хоч трохи уваги. Зазвичай, таке відбувається в сім’ях, в яких дорослі постійно лаються або навіть живуть роздільно. За допомогою брехні малюк висловлює свою самотність, відчай, брак любові і турботи.
Брехня заради вигоди
В цьому випадку брехня може мати різні напрямки. Наприклад, дитина скаржиться на погане самопочуття, щоб залишитися вдома або розповідає про уявні досягненнях, щоб батьки його похвалили. І в тому і в іншому варіанті малюк обманює, щоб домогтися бажаного. Ось тільки в першому випадку, він намагається маніпулювати дорослими. У другому ж — винуватцями обману дитини є самі батьки, які скупляться на похвалу, схвалення і прояв почуттів до малюка. Найчастіше такі тата і мами очікують від своїх дітей занадто багато чого, але ті не в змозі виправдати подібні надії. Саме тоді вони і починають придумувати успіхи аби заслужити ласкавий погляд і похвалу дорослих.
Брехня як наслідування
На жаль, брешуть не тільки діти, цим часто не гребують і багато дорослих. Рано чи пізно ваш малюк це помітить, особливо якщо ви обманюєте його, і напевно відплатить вам тим же. Адже якщо дорослим можна хитрувати, чому це не можна робити і йому?
Брехня-фантазія
Нерідко трапляється, що дитина постійно бреше без особливих на те причин. Брехня без мотиву є не чим іншим, як фантазією. Малюк може розповідати, що бачив у річці крокодила або доброго привида у своїй кімнаті. Подібні фантазії часто говорять про наявність у дитини живої уяви і схильностей до творчості. Тому не варто строго судити дітей за такі вигадки. Однак підтримувати правильний баланс з реальністю і фантазією все ж необхідно. Якщо ж вимисли почнуть замінювати дитині всі види активності, його варто повернути «на землю» і зацікавити справжньою справою.
У більшості випадків брехня дитини свідчить про відсутність довіри і розуміння між ним та батьками. Тому, перш за все, необхідно спробувати змінити стиль спілкування з малюком і усунути причини, що примушують його обманювати. Тільки в цьому випадку брехня зникне або ж зведеться до мінімуму, не представляє особливої небезпеки. Інакше вона вкорениться і доставить в майбутньому чимало проблем як дитині, так і оточуючим її людям.
Наслідки від смартфонів
Сьогодні все більше батьків замислюються про шкоду і користь гаджетівдля дітей, тому що технічні пристрої стають все більш доступними. Навіть в тих сім’ях, де дохід невеликий, кожна дитина має свій телефон з іграми.З одного боку, цифрові технології розширюють кругозір, забезпечують доступ до великого обсягу нової інформації, сприяють комунікації. Але з іншого боку, вони все частіше відводять з реального світу, призводять до залежності, подібно до наркотичної. Навіть з’явилися терміни «електронний кокаїн», «цифровий героїн».Особливо лякає ситуація складається у випадках, коли діти поринають в ігри з жорстокими сюжетами.Негативний вплив цифрових гаджетів посилюється в залежності від кількості часу, проведеного дітьми перед екраном. Дослідження показали, що діти у віці від 8 до 18 років в середньому проводять 7,5 годин на добу, втупившись у гаджети.І якщо дошкільнята перебувають на свіжому повітрі хоча б 1,5 години, то після 7 років їх вже складно відправити на вулицю для рухливих ігор. Вони вважають за краще залишатися вдома перед комп’ютерами або смартфонами.До чого можуть призвести подібні негативні тенденції? Психологи називають конкретні наслідки для дітей:•відсутність постійного контакту з батьками у дітей до п’яти років може привести до дефіциту уваги, когнітивних затримок і порушень в навчанні;•затримка розмовних навичок;•обмеженість у рухах і відсутність ігрової активності на свіжому повітрі уповільнюють не тільки фізичний розвиток, а й функціонування мозку;•виникають проблеми з повноцінним сном;•знижується успішність у школі;•зростає жорстокість і агресивність;•частіше проявляються психологічні проблеми (дитяча депресія, тривога, проблемна поведінка); при спробах забрати гаджети проявляється істеричність.Якщо ви відмітили хоча б один пункт з наведених вище, то це привід задуматися, наскільки ваша дитина залежна від гаджетів, і вживати заходів.Ви не зможете зупинити технічний прогрес, але вибрати найбільш прийнятний варіант доступу до цифрових носіїв–ваш обов’язок як батьків,відповідальних за життя і здоров’я дітей.
Вплив ґаджетів на благополуччя підлітків
Для батьків сучасних підлітків одне з найскладніших питань полягає в тому, скільки часу дитина може проводити за комп'ютером без шкоди для себе.
Складність полягає в тому, що батьки росли в часи, коли комп'ютери та Інтернет ще не були такі доступні. Тому їм нелегко зрозуміти своїх дітей, які буквально з народження занурені в цифрові технології і для яких віртуальний світ так само звичний, як і реальний.
Психологи в усьому світі замислюються над питанням, чи варто обмежувати підлітка у використанні мобільних телефонів, планшетів та інших електронних пристроїв і де повинна проходити ця межа.
Із 1991 року американські психологи досліджували вплив різних занять на благополуччя підлітків (зокрема, на їхню самооцінку, задоволеність життям і щастя). У дослідженні взяли участь 1,1 мільйона дітей віком 8, 10 і 12 років. У результаті було встановлено закономірність: чим більше часу підліток перебуває перед екранами моніторів (наприклад, у соціальних мережах або під час комп'ютерних ігор), тим менш він щасливий. За результатами іншого дослідження було доведено, що коли підлітки проводять шість і більше годин на день перед екранами електронних пристроїв (смартфонів, планшетів, комп'ютерів або телевізорів), у них зростає ризик суїциду.
Ті, хто у своїй професійній діяльності має справу з підлітками, часто помічають, що останні багато часу перебувають у віртуальному світі. Це призводить до соціальної ізоляції, проблем зі сном, зниження успішності в школі, конфліктів у сім'ї, різких змін настрою, агресивної поведінки й багатьох інших негативних наслідків. Якщо запитати сучасного підлітка, скільки в нього друзів, він може, наприклад, відповісти: «Десять». Якщо запитати його, як він проводить час зі своїми друзями, частіше за все виявляється, що вони грають в онлайн-ігри або переписуються в соціальних мережах. Віртуальні друзі можуть проживати і поблизу, і в іншому місті.
Спроби батьків обмежити використання підлітками електронних пристроїв зазвичай закінчуються конфліктами. Батьки підлітків часто скаржаться, що їхні діти весь вільний час проводять у своїй кімнаті, замало часу приділяючи спілкуванню в колі сім'ї.
Дослідження, про яке йшлося вище, показало, що підлітки, які перебувають перед моніторами менше від години на день, були щасливіші, ніж їх однолітки, котрі приділяють більше часу використанню електронних пристроїв, оскільки вони займалися спортом, брали участь у громадських заходах, читали, приділяли достатньо часу своїм хобі та спілкуванню з батьками.
Американські психологи припустили, що оптимальний час, що його підліткам доцільно проводити перед монітором, – дві години на день. Але при цьому важливо, щоб діти виявляли різні види активності – соціальну, фізичну тощо, а також достатню кількість часу приділяли сну. Незалежно від того, скільки часу підліток сидить перед монітором, він повинен встати з-за комп'ютера як мінімум за півгодини до того, як лягати спати. Це поліпшить якість його сну.
Усі члени сім'ї повинні приймати спільні рішення з приводу правильного розподілу часу. Наприклад, потрібно ввести загальне правило, що під час спільного прийому їжі не можна користуватися мобільними телефонами та іншими електронними пристроями, натомість варто присвятити обідню пору спілкуванню. Для зміцнення емоційного зв'язку між членами сім'ї також доцільні різні сімейні заняття, наприклад, спільний перегляд фільмів по п'ятницях або виїзди на природу у вихідний день. Також добре, якщо батьки заохочують підлітка займатися спортом, волонтерською діяльністю або іншими заняттями, за допомогою яких підліток взаємодіє з однолітками.
Якщо дитина проводить так багато часу за монітором, що це призводить до її соціальної ізоляції, емоційної нестабільності, нездатності скоротити час на відеоігри або соціальні мережі, проблем зі сном тощо, це може свідчити про комп'ютерну залежність. Якщо ви бачите такі симптоми у своєї дитини, проконсультуйтеся з психологом
Рекомендації
Виховання комп'ютерної культури, самовиховання користувачів – це протиотрута залежності від віртуальної Інтернет-реальності.
Рекомендації для підлітків, щодо профілактики та подолання Інтернет-залежності :
1. Визнайте свою залежність. «Патологічне використання комп'ютера» можна розпізнати за «симптомами» нав'язливої потреби, пропущених уроків і зустрічей, забутої і невиконаної домашньої роботи, втрати контактів з друзями і родичами.
2. Визначте проблеми, які лежать в основі залежності. Залежно від віку людини, такі моменти, як невпевненість у майбутньому, труднощі шкільних успіхів або проблеми соціальних відносин, можуть спонукати Вас на втечу в гостинні віртуальні світи.
3. Вирішуйте реальні проблеми. Намагаючись уникнути стресових ситуацій, ми лише ускладнюємо їх. Ви можете знайти репетитора, який допоможе з домашнім завданням, почати вирішувати соціальні труднощі, написати про те, що вас «гризе», або навіть звернутися до фахівців.
4. Контролюйте роботу на комп'ютері. Зовсім не обов'язково повністю вимикати його, можна просто обмежити час перебування в Інтернеті. Всі види діяльності повинні бути вибудувані за пріоритетністю. Спілкування в Інтернеті не повинно відбуватися до виконання домашньої роботи або інших обов'язків.
5. Проводіть відмінність між інтерактивною фантазією і корисним використанням Інтернету.
Рекомендації батькам,щодо профілактики та подолання Інтернет-залежності у дітей :
Проблема залежності від віртуальної Інтернет-реальності нова і поки що мало вивчена. Батьки зазвичай не зважають на поглиненість дитини комп'ютером, якщо в її поведінці не виникають інші яскраво виражені відхилення, такі як крадіжка грошей, прогули школи, бродяжництво. Але не можна недооцінювати навіть потенційну небезпеку!
Батькам необхідно:
- Намагатися регламентувати час, проведений дитиною за комп'ютером.
- Давати особистий позитивний приклад. Важливо, щоб слова не розходилися з ділом. І якщо батько дозволяє синові грати не більше години в день, то сам не повинен грати більш ніж три-чотири.
- Намагатися скористатися позитивними можливостями комп'ютера –можливо, дитина почне опановувати програмування, веб-дизайн (робити сайти в Інтернеті), займеться комп'ютерною графікою, анімацією – буде створювати мультики... Але для цього бажана допомога зацікавленого дорослого, який не просто критикує і забороняє, а допомагає.
- Обмежити час роботи з комп'ютером, пояснивши, що робота за комп'ютером це не право, а привілей, тому спілкування з ним підлягає контролю з боку батьків. Різко забороняти проводити час за комп'ютером не можна. Якщо дитина схильна до комп'ютерної залежності, вона може проводити за комп'ютером дві години в будній день і три – у вихідний. Обов'язково з перервами.
- Запропонувати інші можливості проведення часу. Можна скласти список справдля занять у вільний час. Бажано, щоб у списку були спільні заняття (походи в кіно, на природу, гра в шахи тощо).
- Використовувати комп'ютер як елемент ефективного виховання, в якості заохочення (наприклад, за правильно і вчасно зроблене домашнє завдання, прибирання квартири тощо).
- Звертати увагу на ігри, в які грають діти, так як деякі з них можуть стати причиною безсоння, дратівливості, агресивності, специфічних страхів.
- Обговорювати ігри разом з дитиною. Віддавати перевагу розвиваючим іграм. Вкрай важливо навчити дитину критично ставитися до комп'ютерних ігор, показувати, що це дуже мала частина доступних розваг, що життя набагато різноманітніше, що гра не замінить спілкування.
У випадках, якщо ви самостійно не можете впоратися з проблемою, звертайтеся до психологів, в спеціалізовані центри. Часто буває так, що за уявною комп'ютерною залежністю можуть ховатися зовсім інші проблеми. І тоді в першу чергу потрібно звертати увагу саме на психологічний стан дитини.
“Дитячі страхи – звідки вони беруться і як їх позбутися”
Дитячий страх- це природня реакція на певну небезпечну або тривожну ситуацію в житті дитини, реальну чи придуману; сигнал що дитина з чимось не справляється, переживає внутрішнє напруження.
Для початку одразу прояснимо те, щодеякі страхи є віковими і природніми на певному етапі дорослішання дитини.Вони можуть виникати в певному віці і через деякий час пропадати. А саме в:
0 – 6 міс.-дитина боїться гучних звуків, незнайомих людей, розставання з мамою.
1-3 р.–розлуки з батьками, незнайомих людей, страх покарання батьків, страх лікарів, страх темноти, закритого простору.
4-6 р.–розставання з батьками, нереальних сотворінь (привидів, монстрів), страх смерті, страх тварин, фізичної травми, темноти, висоти, болі, грому, крові.
7-12 років–страхи вже більше пов’язані зі школою – запізнитись на урок, вчителя, а також – страх смерті, страх фізичної травми, страх захворіти невиліковною хворобою, страх нападу.
Класифікація дитячих страхів виділяє два основних типи:
«Німі» страхи.Таку назву носять ті страхи, які сама дитина часто заперечує, проте їх наявність абсолютно очевидно для батьків.
Страхи – «невидимки». Подібні страхи дитина визнає, а от дорослі, навпаки, не помічають ніяких ознак подібних страхів.
До «німих страхів» найчастіше ставляться страхи тварин, гучних звуків, незнайомих людей та незвичної обстановки. Дитина може і сам до кінця не усвідомлювати, що він боїться, але для дорослої людини наявність проблеми очевидно.
Невидимі страхи набагато більш різноманітні, існує величезна їх кількість. Проте все ж таки можна виявити найбільш часто зустрічаються:
Страх дитини перед покаранням за будь – який проступок.Причому провину може бути настільки незначним, що дорослі просто не звернуть на нього ніякої уваги. Наявність подібних страхів свідчить про серйозні проблеми у взаєминах дитини з батьками, часом навіть може бути наслідком надмірного суворого поводження з малюком. У разі появи подібного страху батьки повинні серйозно задуматися про свою модель поведінки з дитиною і переглянути її, щоб уникнути дуже серйозних проблем.
Страх крові.Дуже багато діток при вигляді маленької крапельки крові, здавалося з обдертою коліна починають кричати з такою силою, що можна подумати, що ранка – це не маленька подряпина, а знята живцем шкіра, яку, до всього іншого, посипали як мінімум пачкою солі. Деякі батьки просто посміхаються, дивлячись на таку реакцію малюка, а інші починають не на жарт злитися через таку істерики по, як вони вважають, дрібниці. Насправді ні в першому випадку, ні в другому, реакція батьків невірна. Дитина кричить не від болю, а відпанічного страху, який у них викликає вид крові. Подібний страх – абсолютно непідконтрольне дитині почуття, тому ні в якому разі не можна сварити дитину. Підсміюватися над нею також не варто, так як це може травмувати її почуття гідності. А страх перед кров'ю обумовлений, найчастіше, банальним незнанням фізіології – маляті здається, що вся кров витече і він помре. Власне кажучи, боязнь крові є похідною страху смерті.
Смерть батьків– також досить часто зустрічається різновид дитячих страхів, часто породжена самими ж дорослими.
Дитячі страхи 5 років часто базуються на боязні різних казкових персонажів і мультиплікаційних героїв.
Звідки беруться страхи?
Причини виникнення страхів у дітей, окрім процесу дорослішання, можуть бути різні. В кожному окремому випадку треба аналізувати індивідуальну історію дитини. Але загалом, можна виділити такі основні фактори, які впливають на появу страхів у дітей:
це і певний конкретний випадок (вкусила собака, несподівано налякалась грому);
це і нав’язані батьками перестороги і заборони («туди не йди, там небезпечно»);
неусвідомлені страхи і тривоги самих же батьків емоційно передаються дітям (наприклад, страх що дитину можуть викрасти);
надмірна турбота (гіперопіка) батьків не дає дитині можливість зустрітись з певними повсякденними труднощами, можливості з ними справитись, таким чином відчути свою силу і спроможність переборювати щось;
це може бути щось зовсім несподіване, і мало реальне, просто придумане самою дитиною (страх входити в кімнату з правої ноги);
дуже часто причиною появи страхів у дітей є емоційна напружена атмосфера в сім’ї;
відчуття недостатньої захищеності зі сторони батьків (страх це сигнал що дитина не відчуває що її захистять її близькі, вірить що хтось, кого вона боїться, є небезпечніший і сильніший за неї і її батьків)
залякування Бабою Ягою, Бабаєм та іншими придуманими неіснуючими героями
За всіма дитячими страхами стоїть один глибокий базовий страх – страх смерті.Він притаманний і дорослим, тому не бійтеся говорити з дитиною про це, діліться своїми думками і почуттями з приводу цієї теми.Відкрита, щира розмова про те, що ніхто не може уникнути смерті, допоможе прийняти цю даність життя і спокійніше до неї ставитись, не так боятись цього вам і вашій дитині.
Як допомогти дитині побороти свій страх?
Дитина сприймає інформацію не так, через слова і осмислення сказаного, як через почуття та емоції. Вона як губка впитує в себе всі події кожного дня. А за день з нею відбувається маса нових подій та вражень, як позитивних так і негативних, які їй складно логічно оцінити, що є реальною небезпекою, а чого взагалі не варто боятися.
Тому для початку дитинітреба роз’яснити природу того що вона боїться, і показати де є реальна небезпека, а де її нема.От наприклад якщо в дитини є страх грому, в такому випадку можна пояснити що це тільки дуже сильний звук, який не є небезпечний.
Потім, і що найголовніше варто вникнути і почути чого саме дитина так боїться, що собі уявляє, думає про це.
Оскільки, дуже частодитячий страх є не логічний та ірраціональний,то і позбуватись його можна нелогічним способом, а саме через гру, мистецтво, світ фантазій, в якому живуть чарівники та захисники, в якому головні герої завжди перемагають зло:)
Ефективний спосіб подолати дитячий страх, це допомогти дитині не уникати його, а навпаки в ігровій формі, через казку, малюнок, ліпку зустрітись зі своїм страхом. Тобтонамалювати його, зліпити, перетворитись в нього і прожити хвилюючу зустріч зі своїм страхом і тоді є різні варіанти: або домовитись про мир і спокій зі страхом, або подружитись з ним, можна «задобрити», подарувати подарунки, можна покликати когось на допомогу, в кінці кінців можна знищити його (порвати, потоптати, побороти).При цьому завдання батьків супроводжувати та співпереживати кожен з цих кроків разом з дитиною.
Страх ще більше підкріплюється, коли сама дитина втікає від розмов про це, а батьки намагаються заперечити страх, кажуть щось на зразок «нема чого боятись», «не придумуй дурниць». Тоді дитяча фантазія домальовує ще страшніший образ, який надалі буде ще важче подолати. Чим більше дитина від нього втікає, тим страшніший і сильніший він здається.
Якщо не допомогти дитині справитись зі своїми страхом, це може набрати більших обертів і призвести до серйозніших проблем – замкнутості, невпевненості, тривожності, неврозів.Адже дитячий організм довго не може перебувати в напруженні, і якщо не позбуватися страху, він осяде і набуде іншої неприємної форми.
Гра з страхом.
Завдання: навчити дитину відчувати позитивні емоції, щосприятливовпливає наїїпсихіку. Позитивні емоційні стани, що виникають у дітейвпроцесі спеціально організованих ситуацій успіхута перемоги,закріплюють потребув переживаннях щастя, радості, задоволення від гритаспілкування.
Метод не є специфічним для корекції страхів.Однак поліпшення стану емоційно-мотиваційної сфери особистості дитини знижує побоювання, тривожність, страх чого або кого-небудь.
Розігрування ситуації взаємодії з предметом страху.
Для гри «в страх» підбирається сюжет і предмети, що символізують те, чогодитина боїться (собаку, привид та ін.)Розігруючи сюжети з цими предметами, вонаможе «розправитися» зі своїм страхом, у символічній форміпрограватисвої емоціїтавідреагувати, таким чином, знімаючинапругувід стресового впливу.
Корисний прийом спрямованого фантазування: «Закрий очі і уяви, що ти виріс. Чого можна боятися тепер? »
Гра з темрявою, коли дитина забігає на секунду в темну кімнату і повертається в освітлене приміщення, являє собою перехід від стану небезпеки до стану безпеки.
Відомо, щострахтемряви - один з найбільш поширених дитячих страхів. Він часто пов'язаний зі страхом невідомості. Діти вважають, що дорослі обманюють їх, коли говорять, що насправді в темній кімнаті нічого страшного немає. Просто чудовиська ховаються, коли хтось входить і запалює світло. Образи об'єктів, якілякають, нерідко є проекцією злості, роздратування або поганого настрою дитини. Вони містять негативні емоціїтапочуття, з якими важко впоратися самостійно. Тому необхідно допомогти дитинівідчути себе більш сильноюпередуявноюнебезпекою, навчитися володіти собою.
Ненав'язливо пояснювати природу страхів допомагають історії, які починаються словами: «Жила-була дівчинка, схожа на тебе ...».
Вербалізаціястраху.
Як відомо, «страшилки» різного змісту - один з видів своєрідного дитячого фольклору.Пишучи і розповідаючи «страшилку», дитина самостійно моделює емоційне подолання своїх страхів. Вербалізація страхів викликає чуттєвувідповідь, емоційне переключення, яке виступає в ролі психологічного захисту.
Як себе поводити, коли дитина боїться?
Найперше, вірте своїй дитині і знайте, що це реально для неї, навіть якщо для вас дитячий страх виглядає абсурдним. Не можна заперечувати наявність страху у дитини, ігнорувати, тим більше стидити, або казати: «Не вигадуй!», «Хлопчики привидів не бояться» і т.д. Для дитини це дійсно серйозно. Якщо вона вірить, що через балкон можуть влізти грабіжники, а в тріщині на стіні хтось живе, для них це справжнісінька реальність, вони в це вірять. Заперечуючи дитячі страхи ви відштовхуєте дитину від себе і залишаєте її сам на сам зі своїм страхом. Варто просто вислухати і прийняти її реальність, якби дивно для нас це не звучало.
Створюйте сприятливу атмосферу вдома, проводьте час разом, більше обіймайте свого малюка
Переконайте і дайте відчути своїй дитині, що ви її захисник, що ви розумієте і приймаєте всі її переживання, і щоб не сталось – будете завжди на її стороні.
Придумайте разом ще якихось захисників для дитини, намалюйте або зліпіть їх – це можуть бути улюблені казкові герої, ангели, люди з життя.
Долайте свої страхи, відкрито говоріть про свої почуття та переживання, тоді дитина зрозуміє що страх це частина життя.
І найголовніше,дитячий страх, та і все в житті, лікується любов’ю і прийняттям.Бо як написано в Святому Письмі: «Там де є страх – немає любові». Тому найперше зцілюйте свою дитину любов’ю, а тоді використовуйте всі інші способи:)
Карати дітей: можна чи потрібно?
Ми, батьки, дуже розумні і самовпевнені, коли мова заходить про виховання дітей. На будь-яке зауваження з цього приводу ми зазвичай відповідаємо, що самі знаємо, як поводитися зі своїми дітьми. Загалом-то, тут, звичайно, правота за нами: кожен батько вибирає певну тактику, і точно так само кожна дитина вимагає до себе інших своєрідних підходів. Але ось у чому ми дуже сильно неправі і допускаємо дуже велику помилку: в цьому процесі батьки часто враховують лише свої інтереси, геть забуваючи про найголовніше суб’єкт виховання – дитині. І найбільше це стосується покарання – тут ми такі всезнаючі, що інший раз нашої самовпевненості і дурості просто межі немає.
Адже карати, насправді, непросто. Цьому також необхідно навчиться, як будь-якого іншого педагогічному елементу. Покарання – це не дія з боку батьків, а стан дитини, яка завинила. Замислюєтеся ви про це, коли караєте свою дитини? Та й взагалі, чи потрібно її карати?
Щоб відповісти на це питання, необхідно з’ясувати, що таке покарання. Навряд чи батьки думають про це в момент його здійснення, але часто в нашому розумінні покарання – це бездумний акт насильства над дитиною (не обов’язково фізичного). Все виглядає дуже примітивно, але зате правдиво: дитина завинила– ми сказилися – і покарали її, як можемо або як хочемо, причому виключно для того, щоб полегшити свій озлоблений стан. СВІЙ, а не дитини.
Покарання у педагогіці не має з нашим народним нічого спільного. Тому що якщо покарання використовується як виховний інструмент, а не спосіб вилити на дитину свою втому і дратівливість, то воно має зовсім інші, конкретні цілі. Головна мета покарання – зупинити умисне погану поведінку дитини і запобігти її повторенню в майбутньому. Для цього дитина повинна розуміти, що вона скоїв проступок, шкодувати про це і хотіти виправитися. А ви зобов’язані допомогти їй в цьому і підтримати.
Різні сучасні виховні методики пропонують різні погляди на питання покарання. Але навіть найгуманніша з усіх "споковська" система сьогодні визнана самим же автором як невиправдана. Б.Спок зробив висновок, що вседозволеність, відсутність заборон і покарань, які він сповідував перш, негативно позначаються на формуванні особистості дитини та на сімейних відносинах в цілому. Дитина, що не знає заборон і покарань за проступки, не пристосована до життя. У неї формуються неправильні погляди, цінності і пріоритети.
Саме тому карати дитину неодмінно потрібно. Зовсім інша справа, як і коли.
За що можна і потрібно карати дитину
Якщо ви навчитеся розрізняти ситуації, в яких дитину можна і потрібно карати, а в яких вона жодним чином не винна, ви вже зробите півсправи. Це вкрай важливо, оскільки дуже часто ми караємо діточок безпричинно, навіть якщо твердо і сліпо впевнені в тому, що вина безумовно є. Навчитися бачити вину нескладно. Найбільша складність в тому, щоб не розлютитися завчасно, не дати своєму егоїзму проявити себе перш, ніж включиться батьківська любов. В основі будь-якої дії з вашого боку повинна лежати безумовна батьківська любов – любов до малюка незалежно ні від чого! Без цього найважливішого з усіх "компонента" ви не зможете домогтися успіху в жодній із сфер дитячого виховання.
Отже, перш, ніж карати дитину, ви повинні оцінити, чи присутній у її провині вина. Дитина винна виключно в тому випадку, коли робить погану дію навмисно, спеціально. Якщо вона знає, що так чинити не можна і знає, чому саме не можна, але все одно робить це, вона однозначно винен. Немає більше ні єдиного випадку, в якому її можна карати. Починайте покарання завжди з цього пункту: встановлення складу "злочину".
Але перш врахуйте, що для цього необхідно встановити рамки, в яких дитина неможе діяти безвідповідально. Попросту кажучи, вона повинна знати, що їй можна і чого не можна. Ці рамки повинні відповідати віку і здібностям дітей. Ви не маєте права вимагати від неї більшого, ніж те, на що вона здатна. Точно також вимагати того, чого самі не виконуєте. Якщо батько вечеряє на дивані перед телевізором, не вимагайте від дитини, щоб вона не кришила печивом по всій квартирі. Якщо ви не пояснили дитині, що не можна ламати кімнатні рослини, винні ви, а не вона – вона просто не знала цього. Якщо дитина розбила вазу, бо слабкі ручки не втримали її в руках, в цьому немає її провини. Винні ви, бо не сказали, що цю вазу чіпати не можна, або ж тому, що вона стояла в зоні досяжності. Пам’ятайте, що маленькі діти пізнають світ, їм все цікаво, вони всі хочуть доторкнутися і відчути. Це їхня потреба, а не вина. І карати за подібне – найбільший злочин проти дитини. Вона приходить у розпач, не розуміє, що зробила не так, за що так жорстоко покарана? І, загалом, незаслужене покарання має величезні наслідки, від найтяжких психологічних травм до фізіологічних захворювань, які накладають свої відбитки на все подальше життя. А все тільки тому, що батько в певний момент повівся неправильно і дав волю емоціям, які не проявивши батьківської любові. Отже, караємо дитину тільки тоді, коли вона і справді винна.
Тим не менш, велике значення має і причина, по якій дитина так вчинила. Якщо її проступки носять систематичний характер, вплинути на дитину педагогічними методами стає важко або зовсім неможливо, знадобиться допомога фахівця. Можливо, ви приділяєте занадто мало уваги маляті, і вона таким чином намагається його залучити. Можливо, вона недоотримує не лише любові в цілому, але й конкретно – похвали, ви її тільки караєте і критикуєте, але ніколи або дуже рідко заохочуєте. Або ж в сім’ї панує несприятлива психологічна атмосфера (конфлікти, скандали, розлучення і так далі), і своєю поведінкою маленький її член намагається відвернути вашу увагу від настільки небажаною і жахливої для нього ситуації.
Як би там не було, що б не зробила ваша дитина, ви в першу чергу повинні її спробувати зрозуміти і об’єктивно оцінити ситуацію. І тільки після цього – діяти.
Як карати дитину правильно
Ваші дії в даному випадку повинні починатися зі слів. Перш дитині необхідно спокійно і доступно пояснити, що саме вона зробила не так, щоб вона зрозуміла свою провину. І після цього оголосити "вирок". Причому робити це неодмінно потрібно тільки тоді, коли дитина в змозі вас почути. Якщо вона істерить, схвильована, кричить і плаче, дочекайтеся, поки заспокоїться, і тільки тоді приступайте до розмови. Ідеально, якщо ви викладете свою думку максимально коротко, вклавши її в одне речення з декількох слів: "Будеш битися з Сергієм – ми підемо додому". У кожному разі, мораль не повинна тривати довше 15 секунд – дитина просто не сприймає таких моралей і забуває про те, з чого ви почали.
Добре, якщо покарання прозвучала ще до скоєння злочину. Тобто, ви заздалегідь знайомите його з наслідками: "Не збереш іграшки – мультфільм сьогодні дивитися не будеш". Але якщо трапилося так, що проступок вже здійснений, і тепер необхідно покарати дитину, тоді ви просто озвучуєте скоєне їм вголос (це обов’язково і застосовно для будь-якого віку, навіть у 50 років!) І встановлюєте покарання: "Ти вдарив бабусю, тому сьогодні НЕ будеш допомагати мені готувати вечерю ".
Намагайтеся не вживати слів на кшталт "якщо": "Якщо ти не покажеш горло лікарю, то ми не підемо в кафетерій!". Вони озвучують негативну модель поведінки. Замість цього необхідно озвучувати очікуване від дитини, то, що б ви хотіли побачити чи почути, бажаний кінцевий результат. І дуже вдалим для цього словосполученням є "як тільки": "Як тільки ти покажеш доктору горлечко, ми відразу підемо їсти тістечко".
Звичайно, покаранням має слугувати щось дієве і важливе для дитини. Ви можете тимчасово позбавити її якої-небудь іграшки або заборонити певну гру. Якщо в якості покарання ви обираєте щось несуттєве для дитини (наприклад, заберете поламану машинку, якою він вже давно не грає), воно не матиме ніякої сили. Знайдіть саме те, чим дитина дорожить: поїздка до бабусі на вихідні, годування голубів під час прогулянки і так далі.
Дуже важливо, щоб покарання відповідало не тільки віком, але й проступку, було з ним порівнянно. Не можна забороняти дитині грати з іграшками, якщо вона не пішла обідати після першого запрошення. Це буде занадто великим покаранням, і вона не зрозуміє.
Ви повинні бути послідовними. Це важливо для підтримки власного авторитету в очах дитини і для полегшення розуміння нею "хорошого" і "поганого". Якщо сьогодні ви покараєте її за проступок, а завтра вже не звернете на таку ж дію ніякого увагу, то дезоріентіруете дитини і втратите на неї вплив. Тому дотримуйтеся обраної вами моделі поведінки.
Щодо способу покарання. Тут все дуже індивідуально. Вирішальне значення має особистість дитини і батьків, особливості їх відносин, атмосфера в сім’ї, масштаб провини і так далі. Але існує загальне для всіх золоте правило: вибирайте такий метод покарання, який не принесе дитині шкоди! Кінцева мета покарання – користь, а не шкода. Ви хочете, щоб дитина зрозуміла, що погано вчинила, і щоб надалі намагалася уникати подібних ситуацій. Ви не хочете зробити дитині якомога болючіше або гірше, ні в якому разі! Їй і без того погано: вона пригнічений, їй соромно, вона хоче швидше забути подію і більше ніколи не потрапити в подібну ситуацію. Цього більш ніж достатньо.
І останнє, але не менш важливе: конфлікт неодмінно повинен бути завершений. Тобто, досягнувши мети, ви повинні забути про нього назавжди. При цьому не обов’язково, щоб дитина на центральній площі міста при всіх просила у вас пробачення за якусь дрібницю. Досить того, щоб вона пережила цю ситуацію, зрозуміла свою неправоту і шкодувала про це. їй повинно бути шкода, що вона так вчинила, соромно і неприємно. Вона повинна розуміти, що після проступку настає гнітюча ситуація, в якій їй дуже некомфортно. І щоб уникнути цього буде намагатися більше не робити так. Конфлікт вважається вичерпаним, коли той хто завинив добровільно розкаявся (нехай навіть не словесно, це зовсім не головне), а той хто карає щиро йому пробачив. Ви не має права згадувати про це в майбутньому. Тому що за один раз вчинений прступок дитина повинна відповідати також один раз, а не все подальше життя.
Тепер поговоримо про те,які ж бувають покарання
Крик.Цей метод покарання найпоширеніший. Дуже часто батьки, піддавшись своїм емоціям, починають кричати на дитину за кожен проступок. Це їх найбільша помилка. Діти дуже швидко звикають до підвищених тонів, і дуже скоро просто не будуть звертати увагу на ваші крики. Краще приберегти крик на випадок, якщо вашому малюку буде загрожувати якась небезпека, коли потрібно буде швидко привернути його увагу, щоб зупинити його небезпечні дії.
Загрози.Якщо ви погрожуєте вашому малюкові, то ця загроза повинна бути реально здійсненою. Наприклад, ви лякаєте його тим, що прийде баба Яга, Бабайка або чужий дядько, і забере його за погану поведінку, але після вчиненого проступку малюк розуміє, що до нього так ніхто і не прийшов, а значить, йому боятися нема чого й можна також погано себе вести. Дитина просто перестає вірити всім вашим загрозам і його поведінка ніяк не зміниться.
Ігнорування. Ви демонстративно ігноруєте малюка. Для дітей дошкільного віку це дуже серйозне покарання, так як вони дуже потребують любові своїх батьків. Якщо мама образилася, то малюк спробує всіляко привернути до себе увагу. Але довго його ігнорувати, теж не варто. Якщо малюк змінив свою поведінку на краще, то відразу ж поверніть йому саму добру і ласкаву маму.
Ізолювання.Якщо малюк все ніяк не хоче заспокоюватися, то слід його від вас ізолювати. Дуже часто діти намагаються привернути до себе увагу різними вигуками і примхами, але як тільки з виду зникає об'єкт, на який спрямовані їх дії, то вони відразу ж заспокоюються. Відведіть малюка в іншу кімнату, де немає іграшок, і нехай він там подумає про свою поведінку. Зазвичай час, який відводиться на таке покарання повинен відповідати віку дитини. Повірте, що для дітей обмеження їх рухливості - це серйозне покарання, і ці 3 хвилини здадуться їм вічністю.
Трудове покарання. Воно розраховане на те, що дитина виправить те, що накоїла. Наприклад, насмітила - підміла підлогу, розкидала іграшки - зібрала їх. Не варто карати миттям посуду, прибиранням і т.д. Особливо на тривалий термін. Інакше будь-яку роботу по дому ваша дитина буде сприймати, як покарання, і ніколи не буде вам допомагати від чистого серця.
Позбавлення задоволення.Це покарання жодним чином не зашкодить вашому чаду, але зате воно точно відіб'є в нього бажання погано себе вести. Наприклад, ви можете заборонити дивитися його улюблений мультик або позбавити його гри на планшеті
Фізичне покарання.Це самий небезпечний метод покарання. Постійні стусани і побиття ременем можуть завдати непоправної шкоди психіки дитини. Вона може стати замкнутоюабо ж, навпаки занадто жорстокою і озлобленою. Все що дитина зрозуміє з вашого покарання - це те, що ви до неї несправедливі, і те, що сильний завжди правий. І тоді всю свою злість вона почне зганяти на більш слабких. Дитина не буде боятися зробити поганий вчинок, вона буде боятися покарання за нього.
Неслухняність дітей іноді ставить батьків у глухий кут. Вибираючи способи покарання, ви завжди повинні думати, як це може позначитися на ваших дітях? Який урок вони отримають? Ні в якому разі не можна принижувати дітей морально і фізично.
Неприпустиме в покаранні дітей
Щоб процес виховання в цілому і покарання зокрема був продуктивним, батьки неодмінно повинні знати, на що вони не мають права і не повинні робити по відношенню до дітей, коли мова йде про необхідність їх карати. Найперше – це калічити дітей фізично. Якщо після покарання залишаються сліди (садна, подряпини, синці), це вже злочин, а не покарання. Якщо дитина при цьому відчуває сильний біль (навіть без наявності слідів) – аналогічно. Ніяких побиттів не може бути в процесі виховання.
Це ж стосується і психоемоційного аспекту. Скалічити дитину психологічно ще простіше, ніж фізично. І саме це ми найчастіше й робимо. "Ти, дубина! Як тільки можна було додуматися до цього! "," Ідіот, яких світ не бачив! Подивися, що накоїв! "," Просто дивуюся, яка ти бездара! ". У подібних "діагнозах" не звучить нічого зрозумілого і правдивого. Дитина не розуміє, що сталося, чим вона така погана, як це виправити – вона не розуміє нічого. Вона тільки знає: чомусь вона гірша за всіх усвіті. І як тепер з цим жити! Вон постійно переживає, боїться зробити щось не так (адже ви так і не пояснили, що власне сталося), така дитина не може себе реалізувати в жодній із сфер. Вона свідомо знає: вона погана, і навіть сама рідна в світі мама її не любить. Тому не допускайте таких непоправних помилок! Ніколи не принижуйте і не ображайте своє дитя. Критикуйте тільки її вчинки і дії, а не її саму, і пояснюйте, як вам шкода, що так сталося: "Мені було так соромно сьогодні в школі, коли вчителька розповідала про твою поведінку!".
Дитина завжди повинна залишатися впевненою у тому, що ви любите її. Який жахливий вчинок він не вчинив би, він повинен знати, що батьки від нього не відвернуться, підтримають його, не кинуть. І нехай вона буде покарана, але мама і тато його все одно її люблять. А все решта – дрібниці.
Є ще щось, чого не можна робити: показувати байдужість. Це ранить дитину найбільше. Вже краще ненавидіти і кричати, ніж мовчати і не реагувати на неї. Якщо ви другий день не розмовляєте з малюком через його проступок, ви дуже сильно травмуєте її. Вона сприймає це, як відмова від себе, як нелюбов. А таке покарання незрівнянно ні з однією виною на світі!
Також не можна карати дитину за природні вікові особливості, за необережність або незручність, за природні інстинкти і так далі: не зміг утримати чашку і розбив, ненавмисно пролив на себе компот, граючи, поламав нову іграшку, не може довго сидіти за уроками, ревнує до інших дітей, не може швидко вивчити складний вірш. У цьому немає її провини. І не чекайте, що дитина зрозуміє в такому випадку, за що саме вона покараний.
.
.png)
.gif)
.jpg)
Коментарi